Осінь радує грибарів Закарпаття – повні кошики біляків

Суспільство

Зараз усі дороги на Міжгірщині ведуть у гори по гриби. Лісові вояжі явно пожвавішали, бо природа щедро заврожаїлася делікатесними дарами зеленої комори. Тільки й чути розмови про тихе полювання – хто й де ходив, скільки кілограмів назбирав, у які пригоди втрапив…

І все-таки «грибною столицею» верховинського краю по праву вважається Тереблянська дельта.

На околицях села Свобода, у просторих смерекових масивах Чорної Ріки спостерігається людське паломництво від світання до смеркання. У дрімучих хащах такий рій машин, що його можна порівняти з караваном автівок під час кордонного корка на пропускному пункті. Як правило, переважають мікроавтобуси, а це значить, що народу приїздить тьма-тьмуща. Збирають біляки кошиками й великими торбами, як для себе, так і для продажу – прийомними пунктами наплодилися й села, й узлісся. Ціни стрибають то вверх, то вниз – залежно від врожаю. За першосортні боровики крамарі дають коли як – то 50, а то й 90 грн. Буває, що не менш смачні, але більшого розміру гриби, які кваліфікують чомусь другорядними, закуповують просто за смішними цінами.

До речі, є щасливчики, котрі знаходять біляки-велетні вагою і 3 – 5 кг, або ж натрапляють на грибні царства, коли в радіусі 2 – 3 метрів назбирують кілька десятків боровиків. Гаманці горян шелестять купюрами від тихого полювання. Досвідчені місцеві умудряються за день двічі або навіть тричі мандрувати по «зеленому океану» й підзаробити одразу 2-3 тисячки вітчизняної валюти. Ліс, що не кажи, солідно виручає населення за теперішнього безробіття. То тут, то там чуєш про грибників-рекордсменів, які вже хваляться мішками насушених боровиків. Реалізують їх на ринках, особливо санаторно-курортних, і «сімейна казна» горян повниться.

Заслуженому художнику України Василю Шиндрі теж фортунить.

У рясному асортименті ростуть і не менш калорійні підосичники й підберезники, моховики, сироїжки, лисички, грузді, маслюки, рижики та інші, з яких відтак готують вишукані страви. Трапляються й унікальні знахідки.

Приміром, пенсіонер із с. Перенизь Федір Калинич натрапив на грифолу кучеряву, яка ще має синонімічні назви баран-гриб або танцюючий (а по-закарпатськи – квочка). Він занесений у Червону книгу. Особлива його цінність – у лікарських властивостях. Велет під 10 кілограмів ледве вмістився в рюкзак.

Взагалі-то мікологи вважають, що не тільки на землі, а навіть у воді й повітрі зустрічається близько 80 000 видів грибів, щоправда, з них лиш майже пів тисячі їстівних. Отож треба бути уважними, збираючи їх, аби уникнути прикрих, а то й непоправимих трафунків. Водночас необхідно добре орієнтуватися в лісі, бо дехто в глухомані так заблукає, що повертається додому на другий-третій день.

Залишити відповідь