Найдивовижніші винаходи закарпатців: від світлодіодів до неінвазійного глюкометра

Суспільство

У тому, що закарпатці – майстри на всі руки, неодноразово переконувалися підприємці від Праги до Нью-Йорка. Таких унікальних технологій будівництва не знає більше ніхто.

Одначе винахідливість наших земляків не обмежується побутовим рівнем. Дехто з них вигадав речі, які справді змінили чи могли би змінити світ. Принаймні, трохи.

Економні світлодіоди, якими оснащені LED-лампи, електронні годинники, світлофори, автомобільні фари, табло на автовокзалах та інші звичні нам пристрої – винахід Ніка (Миколи) Голоняка, сина вихідців із Підкарпатської Русі, які емігрували до США. Американський фізик закарпатського походження навчався у Іллінойському університеті та працював у General Electric. На початку 1960-х років Нік Голоняк першим спромігся зробити інфрачервоне світло видимим – така лампа була здатна працювати від кількох вольт, і вже тоді прогнозували, що з часом світлодіоди витіснять лампи розжарювання. Голоняк причетний також до винаходу  напівпровідникових лазерів, які зчитували інформацію з носіїв, не пошкоджуючи їх – технологія, що стала ключем до створення CD та DVD-дисків. У активі Ніка Голоняка 41 патент і більше десятка нагород, у тому числі престижна медаль Едісона, яку до нього отримували Александр Белл і Нікола Тесла.

Жатно-снопов’язальна машина

У XIX столітті сільське господарство почали механізувати, і одним з першопрохідців у цій царині був Августин Єнковський, священник з села Стеблівка на Хустщині. У 1873 р. він сконструював прототип сучасного комбайна. Втім, на батьківщині його інновацією ніхто не зацікавився, позаяк поміщики мали вдосталь дешевої робочої сили у вигляді селян. Винахідник домовився про налагодження серійного виробництва свого механізму на заводі аж у Костромі. Та проєкт Єнковського, який не спромігся отримати патент, вивезли за океан і почали виготовляти за ним машини вже у США, не заплативши йому ні копійки. Винахідника це не зупинило, і він взявся за інші розробки: швидкісний  двигун для пароплава, автоматичну гвинтівку, паровоз, який прокладав перед собою колію, а також механічний ткацький верстат, який обходився без електродвигуна і міг прислужитися в побуті тогочасним закарпатським селянам, котрі ще не чули, що таке електрика. У 1893 р. Августин Єнковський став почесним членом-кореспондентом Паризької академії.

Неінвазійний глюкометр

Ужгородський науковець Петро Бобонич винайшов прилад, за допомогою якого можна вимірювати рівень цукру в крові безболісно і не проколюючи шкіру.  Перший дослідний зразок пристрою винахідник зібрав у 2002 році, після того, як у його дружини виявили підвищений рівень цукру. Пластмасова кліпса кріпилася до мочки вуха чи пальця, через кровоносні судини проходив інфрачервоний промінь, і зібрані дані про рівень глюкози через дроти надходили на контролер.

Винахід тестували в Ужгороді у міській та обласній лікарнях і встановили, що він дає похибку 15%, яка є допустимою для контролю за рівнем глюкози у домашніх умовах. Права на серійне виробництво пристрою вчений після довгих вагань продав «Росздравнадзору».

Нещодавно Петро Бобонич розробив нову модель неінвазійного глюкометра, який можна встановити на смартофон, і її вже вирішила використовувати одна з приватних клінік Прикарпаття.

Папір з опалого листя

Все почалося з шкільного проєкту, із яким старшокласник з села Сокирниця Хустського району Валентин Фречка виборов перше місце на на Всеукраїнському науково-технічному конкурсі «Intel Еко-Україна 2018», а потім переміг на «Genius Olympiad» у США. Спосіб виробництва паперу, який запропонував Валентин, не шкодить довкіллю, адже для нього не потрібно рубати дерева, а щоб мінімізувати вплив на екологічний баланс, можна брати листя не з лісів, а тільки з парків.

Житомирський картонний комбінат запропонував молодому винахіднику виготовити партію паперу із листя та професійному обладнанні, і той прийняв пропозицію, взявши за мету вдосконалити свою технологію.

Тепер Валентин експериментує з різними співвідношеннями компонентів, які дозволять знизити собівартість виробництва паперу (приміром, листя, соломи та макулатури), паралельно вивчаючи біотехнології та біоінженерію у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.

Розумний шолом для пожежників

Викладач фізичного факультету УжНУ Олександр Молнар сконструював шолом з окулярами доповненої реальності, який повинен допомагати пожежникам визначати небезпеку і краще орієнтуватися на місці загоряння.

На зображення, яке пожежник бачить на власні очі, накладаються попередження про наявність вибухонебезпечних газів, інформація про температуру та ряд інших параметрів. Шолом обладнаний GPS та системою IMU, яка використовується у дронах та може визначити положення у просторі, навіть коли немає зв’язку з супутниками. Винахід утілили в життя  за кошти державного бюджету і гранту з Угорщини.

Селфі-дзеркало

Прийшли до фешенебельного закладу і фотографуєте на смартфон своє відображення в дзеркалі? Закарпатські інженери Василь Гонар і Василь Гечка вигадали дзеркало із сенсорним екраном, яке сфотографує вас саме.

Винахідники пояснюють: воно працює, як великий планшет.

Усередині є професійна фотокамера, обладнана студійним спалахом і освітленням, що робить високоякісні знімки, а керує усім комп’ютер, на який встановлене спеціальне програмне забезпечення. З допомогою дзеркала на фотографію можна додати різноманітні ефекти та фільтри. За 20 секунд воно надрукує знімок – і тепер фото з крутої вечірки не видаляться випадково з телефону.

Презентаційний мікроскоп з віддаленим управлінням

У 2014 році учень Ужгородської гімназії Марк Дробнич потрапив до п’ятнадцятки фіналістів конкурсу Google Science Fair, яку відібрали з майже 10 тисяч учасників зі всього світу. Хлопець склав із деталей LEGO мікроскоп з кількома об’єктивами і екранами, яким можна було керувати за допомогою будь-якого Android-пристрою через Bluetooth, а зображення транслювалося через Google Hangouts.

Таким чином мікробіологію можна було б зробити доступною навіть для погано оснащених сільських шкіл.

Велосипед для дітей із ДЦП

На перший погляд, заново винаходити велосипед ні до чого – всім давно відомо, як він влаштований. Проте виноградівець Йосип Седлакович, захопившись конструюванням велосипедів, поклав собі вдосконалити їх та зібрав унікальну модель, на якій можна їхати майже у лежачому положенні, зовсім не втомлюючись від крутіння педалей.

Оригінальні біціґлі Седлаковича мають 105 швидкостей та розганяються до 50 км/год., а на прохання батьків дитини, хворої на ДЦП, конструктор зробив велосипед, адаптований до її потреб – низький і триколісний, трохи схожий на інвалідний візок. Відтоді винахід виноградівця допомагає хворим дітям, які не в змозі сісти на звичайний велосипед, розробляти м’язи ніг, і сприяє їхній реабілітації.

Якщо взятися до справи з розумом, навіть перевинайдення велосипеда можна обернути комусь на користь.

Залишити відповідь